Методичні матеріали

     Відео-урок "Написання листа-поради"

Використання ігрових технологій

Вступ

Про величезне значення та навчальну функцію гри відомо вже давно. Використовуючи її як засіб навчання, відомі педагоги стверджували, що в ній закладені великі потенційні можливості. Ігрові форми роботи на уроці активізують діяльність учнів, дають змогу виявити розумові та творчі здібності дітей.
Видатні діячі епохи Відродження (Франсуа Рабле, Еразм Роттердамський та інші) приділяли велику увагу іграм саме під час вивчення іноземних мов. Але, незважаючи на очевидну доцільність, вони ще недостатньо використовуються в шкільній практиці.
На уроці ми маємо справу з навчальними іграми, що на відміну від розважальних, мають специфічну методичну мету, яку вчитель повинен завжди чітко собі уявляти, однак ні в жодному разі не слід показувати учням, що його цікавить дидактичний підтекст. Він повинен сміятися і радіти разом з учнями, підкреслюючи тим самим, що його цікавить ігровий зміст вправи, а не навчальний. Якщо вчитель розкриє учням свою мету, то гра перетвориться у звичайну вправу. Для вчителя ж будь -яка навчальна гра – це перш за все вправа. Гра – унікальний феномен загальнолюдської культури, її джерело і вершина. Ні в яких видах діяльності людина не демонструє такого самозабуття, оголення своїх психофізіологічних, інтелектуальних здібностей, як у грі. Гра – регулятор усіх життєвих позицій дитини. Сам факт , що гра пробуджує інтерес і активність дітей, дає їм можливість проявити себе в цікавій для них діяльності, сприяє більш швидкому і надійному запам’ятовуванню іншомовних слів та речень, особливо, якщо знання цього матеріалу є обов’язковою умовою активної участі, а в кожних випадках – обов’язковою умовою виграшу.

1.     Що таке гра.

     Гра – це певна ситуація, яка багаторазово повторюється, і кожен раз у новому варіанті. У ході гри виникає змагання. Бажання перемогти мобілізує думку гравців. Мовленнєве спілкування, яке включає не лише власне мовлення, але і жести, міміку тощо, має чітко вмотивований характер. Для мови гри, не дивлячись на деяку їх запрограмованість, характерна також спонтанність, оскільки перемога залежить від точної та швидкої реакції, правильних та дотепних відповідей.
     Таким чином, ми розглядаємо гру як варіативно-ситуативну мовленнєву вправу, в ході якої учні набувають досвіду спілкування. Тому гра має бути невід’ємним елементом  кожного уроку й ні в якому разі не протиставлятися «головній» частині уроку. Наприклад, на початку уроку вчитель заходить до класу і пропонує учням вишикуватися у шеренгу. Далі говорить: «Дивіться на мене і скажіть: хто стоїть першим  ? Хто стоїть другий? Третій? Шостий?». На перший погляд питання просте, але цікаве. Непомітно для себе діти зосередилися, налаштувалися на урок іноземної мови. Таким чином учні повторили вживання порядкових числівників. Урок продовжується: «Відгадайте, що ми будемо робити сьогодні на уроці?» Учні відповідають: «Ми будемо писати. Читати. Слухати». У такий спосіб закріплюємо вивчення майбутнього часу дієслова. Такі ігрові моменти корисно застосувати на всіх етапах уроку. Тоді гра буде органічно пов’язана з уроком, і діти можуть не помітити, що вони грають, їм просто буде цікаво. Так, бажаючи перевірити, як учні засвоїли слова на попередньому уроці, вчитель запитує: «What is there in the bag?”. А потім, пояснюючи вживання дієслова may, може запропонувати гру «Father, may I take one step?”. Звісно, справа не в кількості ігор, які ми використовуємо на уроці. Йдеться про загальну ігрову атмосферу, яка дозволяє вчителеві зацікавити учнів, налаштувати їх на сприйняття нового матеріалу чи на закріплення вивченого.
    Ігри можна використовувати на всіх етапах навчання іноземної мови у школі, однак зміст мовного матеріалу та характер завдань мають бути підібрані відповідно до віку школярів і рівня підготовки певного класу. На початковому етапі навчання особливої уваги заслуговують ігри на просте сприймання і відтворення матеріалу, а на наступному – на розвиток в учнів умінь виявляти, зіставляти і порівнювати явища та факти; аналізувати і узагальнювати їх; робити правильні висновки тощо. Гру підбирає вчитель, бо лише він може вирішити, що краще запропонувати учням.
     Ретельно продумана і добре проведена гра полегшує вивчення і закріплення мовного матеріалу (фонетики, лексики, граматики) та сприяє формуванню відповідних умінь і навичок.
    Гра є ефективним засобом навчання, що охоплює різні види мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо), вона допомагає в оволодінні іноземною мовою, а крім того, учні відчувають емоційне задоволення як у процесі гри, так і при досягненні результатів.
    Проведення уроків іноземної мови з використанням ігрового матеріалу активізує школярів, сприяє досягненню високої результативності знань та виховує любов до англійської мови.
    Ігри створені відповідно до вимог шкільної програми з урахуванням психологічних особливостей та пізнавальних можливостей учнів і своїм змістом спрямовані на розвиток мовлення та самостійну пошукову роботу школярів.
    Ігри не підміняють інші форми і види роботи з іноземної мови, а тільки доповнюють їх.
    Ігри можуть бути використані на різних етапах вивчення англійської мови у школі як на уроці, так і в позашкільній роботі: на заняттях гуртка, при проведенні конкурсів, вікторин тощо.
    В молодшому шкільному віці, коли лише починається вивчення іноземної мови, властива рання форма ведучої діяльності. Цією формою якраз являється рольова гра. Перехід від однієї ведучої діяльності до другої проходить у формі взаємодії старих і нових способів у поведінці. Сформовані раніше особливості особистості зберігаються і в той період, коли появляються і активно формуються нові особистісні властивості.
    Важливим завданням вчителя являється домогтися варіантності і самостійності висловлювань учнів в ігрових обставинах. З цією метою у них розвивається уміння самостійно розширювати фразу з використанням додаткових конструкцій, атрибутивних і обставинних груп, міняти логічну послідовність фраз і відповідних реплік, використовувати в своїх висловлюваннях самостійно знайдені факти і дані. В результаті такої роботи учасники гри поступово відходять від тексту-парадигми, тобто зразка, з якого вони починали вивчати спосіб спілкування в пропонованих ігрових ситуаціях. Для керування їх мовною діяльністю використовувались мовні опори, враховувались індивідуальні особливості учнів. Залежно від успішності оволодіння іноземною мовою ігрове спілкування носить репродуктивний, напівтворчий і творчий характери.
    Репродуктивний спосіб мовного спілкування використовується учнями з низьким рівнем успішності по іноземній мові. Їх завдання полягає в тому, що відтворити в ігрових обставинах текси-зразок. Учням із переднім рівнем успішності пропонується самостійно включити в текст-парадигму додаткові елементи, змінити послідовність реплік, внести інші зміни. Мовне спілкування учнів із достатнім і високим рівнем успішності з іноземної мови являється більш творчим, в нім проявляється ініціатива учасників гри, їх здатність до самостійності в іноземній мовній діяльності.

2. Класифікація ігор.

Ігри можливо поділити на два розділи.

       Перший розділ включає в себе граматичні, лексичні, фонетичні та орфографічні ігри, сприяючи формуванню мовних навичок. Звідси його назва «Підготовчі ігри». Цей розділ відкривають граматичні ігри, які по об’єму займають більш ніж третю частину посібника, оскільки оволодіння граматичним матеріалом насамперед створює можливість для переходу до активного мовлення учнів. Відомо, що тренування учнів в використанні граматичної структури, яка потребує багаторазового їх мовного повторення, втомлює дітей своєю одноманітністю, витраченні зусилля не приносять швидкого задоволення. Ігри допоможуть зробити нудну роботу більш цікавою. За граматичними іграми йдуть лексичні ігри, які логічно продовжують «будувати» фундамент мови. Фонетичні ігри, використовуються для корекції вимови на етапі формування мовних навиків та умінь. Та, нарешті, формуванню та розвитку мовних та вимовних навиків в якомусь сенсі сприяють орфографічні ігри, основна ціль яких – засвоєння правопису вивченої лексики. Більшість ігор першого розділу можуть бути використаними в якості тренувальних вправ на етапі як первинного, так і подальшого закріплення.

    Другий розділ називається «Творчі ігри». Мета цих ігор – сприяти подальшому розвитку мовних навиків та вмінь. Можливість проявити самостійність у вирішенні мовно-мислячих задач, швидка реакція в спілкуванні, максимальна мобілізація мовних навиків – характерні якості мовного вміння – можуть, як нам уявляється, бути проявленні в аудіюванні та мовних іграх. Ігри другого розділу тренують в учнів творчі вміння. З усього цього розмаїття розкриття поняття гри педагогами, психологами різних наукових шкіл можна виділити ряд загальних положень:

1.   Гра виступає самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку.

2.   Гра для дітей є вільною формою діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, відкривається широкий простір для власної творчості, активності самопізнання, самовираження.

3.   Гра – перша ступінь діяльності дитини, споконвічна школа його поведінки, нормативна і рівноправна діяльність молодших школярів, підлітків, юнацтва, що змінюють свої цілі в міру дорослішання.

4.   Гра є практикою розвитку. Діти грають, тому що розвиваються, і розвиваються тому, що грають.

5.   Гра – воля саморозкриття, саморозвитку з опорою на підсвідомість, розум і творчість.

6.   Гра – головна сфера спілкування дітей; у них зважуються проблеми міжособистісних відносин, здобувається досвід взаємин людей.

     Багато дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляється в ігровій діяльності дітей. У ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції й узагальнення довільного запам’ятовування і т.д.

 3. Приклади ігор

 3.1.Фонетичні ігри

1. Чую – не чую. Ціль: формування навиків фонематичного слуху.

    Хід роботи: учні діляться на команди. Вчителі говорять слова. Якщо вчитель говорить слово, в якому є довгий голосний … або …, учні піднімають вгору ліву руку. Якщо в сказаному слові є приголосні звуки … або …, всі учні піднімають обидві руки. Вчитель записує помилки граючих на дошці. Перемагає команда, яка зробила мінімальну кількість помилок.

2. Широкі та вузькі голосні. Ціль: формування навиків фонематичного слуху.

    Хід роботи: вчитель називає слова. Учні піднімають руку, якщо звук вимовляється широко. Якщо голосний вимовляється вузько, руку піднімати не можна. Перемагає команда, яка робить мінімальну кількість помилок.

3. Правильно – неправильно. Ціль: формування правильного, чутливого до викривленням фонематичного слуху.  Хід роботи: вчитель називає окремі слова або слова в реченнях, фразах. Учні піднімають руку при читанні виділеного ним звука в звукосполучення. Далі вчитель просить кожного учня в обох командах прочитати деякі звукосполучення, слова, фрази, та речення. При правильному читанні звуку учні піднімають руку з зеленою карткою (прапором), при неправильному – руку з червоною карткою (прапорцем). Перемагає команда, яка після підрахування кількості балів найбільш правильно порахує кількість помилок.

4. Яке слово лунає? Ціль: формування навичок встановлення адекватних звукобуквених співвідношень.

    Хід роботи: учням пропонується набір із 10–20 слів. Викладач починає читати з визначеною швидкістю слова в вільній послідовності. Учні повинні зробити наступне:

Варіант 1. Знайти в списку слова вимовлені викладачем і поставити поряд з кожним з них порядковий номер по мірі їх вимовляння викладачем.

Варіант 2. Відмітити в списку тільки ті слова, які були сказані викладачем.

Варіант 3. Записати на слух слова, яких нема в списку, і намагатися знайти їх в словнику, і, якщо вони не відомі учням, виписати їх значення, встановити, чи були допущенні орфографічні помилки при їх написанні.

Перемагає той, хто найбільш якісно виконає завдання.

5. Хто швидше? Ціль: формування та поліпшення навиків становлення звукобуквених співвідношень та значень слів на слух.

    Хід роботи: учням роздаються картки, на яких в першій колонці написані слова на англійській мові, а в другій – їх транскрипція, а в третій – переклад слів на українську мову. Слова на англійській мові пронумеровані по порядку написання. Кожен учень повинен, як тільки викладач говорить те чи інше слово, поставити його номер з відповідною транскрипцією та перекладом на українську мову (або з’єднати усі три відношення безперервною лінією). Переможе той, хто швидше та якісніше встановить зв'язок між англійським словом, транскрипцією та перекладом.

6. Хто правильніше прочитає? Ціль: формування навички вимови зв’язного вислову чи тексту.

    Хід роботи: на дошці записується невеликий віршик або уривок з нього. Викладач читає та пояснює значення слів, речень, звертає увагу на складність вимови окремих звуків. Текст декілька разів читається учнями. Після цього дається 5–7 хвилин для вивчення його напам’ять. Від кожної команди відбирається два–три учні. Текст на дошці закривається і учні повинні розказати його напам’ять. За безпомилкове читання начисляються бали; за кожну помилку знімається один бал. Перемагає команда, яка набирає більше балів.

 3.2.Орфографічні ігри

1. Розсипані літери. Ціль: формування навиків поєднання букв в слові.

     Хід роботи: викладач пише великими літерами на аркуші паперу слова та, не показуючи його, розрізає на букви, кажучи: «Було в мене слово. Воно розсипалося на літері». Потім показує літери і розсипає їх на столі: «Хто швидше здогадається, яке це було?» Переможе той, хто перший правильно запише слово. Переможець придумує своє слово, говорить його викладачу або сам записує і розрізає його і показує всім розсипані букви. Дія повторюється.

2. Чергова літера. Ціль: формування навички осмислення букви в слові.

     Хід роботи: Учням роздаються картки та пропонується написати якомога більше слів, в яких вказана літера стоїть на визначеному місці. Наприклад, викладач говорить: «Сьогодні у нас чергова літера «о», вона стоїть на першому місці. Хто напише більше слів, в яких літера «о» стоїть на першому місці?».

Час виконання завдання приблизно 5–7 хвилин.

3.3. Ігри для роботи з алфавітом

1. 5 карток. Ціль: контроль засвоєння алфавіту.

     Хід роботи: викладач показує кожному з учасників гри 5 карток з літерами англійського алфавіту. Перемагає той, хто правильно та без пауз називає всі 5 літер.

2. Хто швидше? Ціль: контроль засвоєння алфавіту.

     Хід роботи: учням роздають по 3–5 карток з літерами та пропонується їх уважно роздивитися. Потім викладач називає літеру, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують всім. Учасник гри, який запізнився, не має права піднімати картку. Викладач проходить між рядами та збирає картки. Перемагає той, хто швидше за інших зостається без карток.

3. Перша літера. Ціль: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.

     Хід роботи: учні діляться на дві команди. Викладач по черзі називає по три слова кожній команді. Учасники гри повинні швидко назвати перші літери цих слів. Перемагає той, хто правильно виконав це завдання.

4. Зіпсована пишуча машинка. Ціль: формування орфографічної навички.

     Хід роботи: викладач розподіляє всі літери алфавіту між учнями. Потім він пропонує кожному вдарити свою «клавішу», тобто назвати свою літеру. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або на написану літеру, їм пропонується «надрукувати» слова, спочатку ті, які викладач показує на карках, а потім ті, які він промовляє вголос. Перемагає той, хто зробить найменшу кількість помилок.

5. Де літера? Ціль: формування навичок диференціації звукобуквених співвідношень.  Хід роботи: викладач пише на дошці декілька слів та пропонує учням знайти серед них три слова, в яких літера … читається як … . Перемагає той, хто зможе виконати завдання без помилок.

 3.4. Лексичні ігри

1. Цифри. Ціль: повторення кількісних числівників.

     Хід роботи: утворюються дві команди. Справа та зліва на дошці записуються однакова кількість цифр в перемішку. Викладач називає цифри одну за одною. Представники команд повинні швидко знайти названу цифру на своїй половині дошки. Перемагає команда, яка швидше упорається з завданням.

2. Числівники. Ціль: закріплення кількісних та порядкових числівників.

     Хід роботи: утворюється дві команди. Викладач називає порядкові або кількісні числівники. Перша команда повинна назвати попереднє число, друга – наступне (розуміється порядковий або кількісний числівник). За кожну помилку команда отримує штрафний бал. Перемагає команда, яка отримає найменшу кількість штрафних балів.

3. Заборонений числівник. Ціль: закріплення кількісних та порядкових числівників.

     Хід роботи: викладач називає «заборонений» числівник. Учні хором рахують числівники (спочатку називають кількісні, потім порядкові числівники). «Заборонений» числівник називати не можна. Той, хто помиляється та промовляє його, приносить своїй команді штрафний бал. Перемагає команда, яка отримає найменшу кількість штрафних балів.

4. П’ять слів. Ціль: закріплення лексики по темі або по одному з пройдених уроків. Хід роботи: поки учень з однієї команди рахує до п’яти, представник другої команди повинен назвати п’ять слів по даній темі. Учасник, який не впорається з завданням, вибуває з гри.

5. Кольори. Ціль: закріплення лексики по пройденій темі.

      Хід роботи: ставиться задача назвати предмети одного кольору. Перемагає та команда, яка зможе назвати більше предметів, тварин і т.д. одного кольору.

6. Більше слів. Ціль: активізація лексики по пройденим темам.

    Хід роботи: утворюється дві команди. Кожна команда повинна назвати як змога більше слів на задану їм літеру. Перемагає команда, яка називає більшу кількість слів. Гру можна проводити в письмовій формі. Представники команд записують слова на дошці. В цьому випадку при підбитті підсумків враховується не тільки кількість слів, а також правильність написання слів.

7. Вгадай завдання. Ціль: активізація лексики по вивченій темі.

     Хід роботи: кожен учень отримує тематичний малюнок. Він повинен роздивитися його та розповісти, що на ньому зображено. Той, хто перший вгадає назву малюнку, отримує наступний і виконує теж саме завдання. Перемагає той, хто вгадає більше назв.

8. Озвучення малюнка. Ціль: активізація лексики по вивченій темі, розвиток навиків діалогічного мовлення.

     Хід роботи: граючі утворюють пару. Кожній парі видаються малюнки, до яких додаються картки з відповідними репліками. З їх допомогою необхідно озвучити малюнки. Перемагає пара, яка першою підготує діалог і правильно його озвучить.

9. Знайди цифру. Ціль: розвиток лексичного навику.

    Хід роботи: один з граючих називає слово, яке йому заманеться, бажано коротке. Другий учасник повинен назвати слово, яке римується з першим. Третій – добавити ще слово в рифу і т.д. Той, хто не зможе назвати слово в рифу, отримує мінус. Коли у когось з граючих набирається три мінуси, він вибуває з гри. Перемагає той, який залишається останнім.

3.5. Граматичні ігри

1. Гра в м’яч. Ціль: автоматизація вживання форм дієслова в усному мовленні. Хід роботи: представник першої команди придумує речення з вивченим дієсловом. Він кидає м’яч партнеру з другої команди та говорить речення, пропускаючи дієслово.

      Гравець, який спіймав м’яч, повторює речення, вставляючи правильну форму дієслова, кидає м’яч партнеру з першої команди і називає своє речення, не кажучи дієслово і т.д. За кожну помилку нараховується штрафний бал. Перемагає команда, яка набере найменшу кількість штрафних балів.

2. Кубики. Ціль: автоматизація вживання конструкції в усному мовленні

     Хід роботи: для гри виготовляються кубики, на гранях яких наклеєні малюнки з зображенням предметів або тварин. Учні діляться на дві команди. Учасники по черзі виходять до столу, підкидають кубик і називають речення з відпрацьованою конструкцією, відповідні сюжету малюнку на одній з граней куба. За кожне правильне придумане речення команда отримує один бал. Перемагає команда, яка набрала більшу кількість балів.

3. Подарунки. Ціль: закріплення лексики по темі, автоматизація використання використаних вивчених дієслів в майбутньому часі усному мовлені.

     Хід роботи: утворюється дві команди, На дошці записується два ряди слів: 1) найменування подарунка, 2) список дієслів. Граючі повинні сказати, використовуючи дієслова зі списку, що вони будуть робити з подарунками, які отримані на День народження. Кожен учасник гри придумує по одному реченню. Перемагає команда, яка швидше впорається з завданням і складе речення без помилок.

 4. Рольові ігри в навчанні англійської мови

      Відомо, що одним із шляхів підвищення ефективності навчання англійської мови є використання рольової гри, яка дає змогу висунути на перший план оволодіння учнями мовленнєвою діяльністю (а не мовним матеріалом, як це буває при застосуванні ігор з елементом змагання). Рольова гра допомагає реалізувати основний принцип комунікативної спрямованості навчання. Вона сприяє підвищенню в учнів мотивації вивчення іноземної мови, дозволяє враховувати психолого-вікові особливості учнів, їх інтереси й нахили, сферу їхньої діяльності, моделюючи ситуації реального спілкування . Психологічні передумови використання ролевої гри у процесі навчання іншомовного спілкування учнів середньої школи.
       Рольову гру як різновид гри слід вважати діяльністю. Як навчальна, або дидактична, гра вона поєднує в собі рис ігрової та навчальної діяльності. У навчанні іншомовного усного мовлення рольова гра є насамперед мовленнєвою діяльністю учнів, в ході якої вони програють різноманітні соціальні та міжособистісні ролі, реалізуючи при цьому як вербальні, так і невербальні засоби спілкування (жести, пози, міміку тощо).
       Розглянемо рольову гру з позиції учнів і з позиції вчителя.
З позиції учнів рольова гра є ігровою діяльністю, в процесі якої школярі виконують певні ролі. Метою рольової гри є здійсню вальна діяльність – гра, причому вмотивованість дій полягає у змісті діяльності, а не поза її межами. Навчальний характер гри учнями не усвідомлюється. Отже, з точки зору учнів рольова гра є діяльністю, спрямованою на оволодіння іншомовним  спілкування.
        З позиції вчителя ігрова гра є формою організації навчального процесу, зокрема навчання діалогічного мовлення. Метою рольової гри вчитель вважає формування й розвиток в учнів мовленнєвих навичок і вмінь. Рольова гра є керованою, її навчальний характер вчителем чітко усвідомлюється.
Ролі, які учні програють на уроці, можуть бути соціальними та міжособистісними. Добирати ролі для навчання діалогічного мовлення слід таким чином, щоб формувати в учнів активну життєву позицію, кращі людські якості і почуття колективізму, взаємодопомоги, милосердя, співчуття тощо.  У навчальному процесі з іноземної мови рольова гра може виконувати такі функції:
- навчальну;
- мотиваційно-збуджувальну;
- орієнтуючу;
- компенсаторну;
- виховну.
       Рольова гра виконує навчальну функцію, оскільки вона виступає як особлива вправа, метою якої є оволодіння навичками і вміннями діалогічного мовлення в умовах міжособистісного спілкування. Рольова гра реалізує мотиваційно-збуджувальну функцію, тому що вона приводить у дію механізми мотивації. Як модель міжособистісного спілкування, вона викликає потребу в ньому, стимулюючи інтерес учнів до участі в іншомовному спілкуванні. Орієнтуюча функція рольової гри виявляється в тому, що вона орієнтує учнів на планування власної мовленнєвої поведінки і передбачення поведінки співрозмовника, розвиває вміння оцінювати вчинки (свої та інших). Комплексаторна функція означає, що рольова гра дає змогу розв’язувати протиріччя, що виникають між потребою учня виконати мовленнєву дію і неможливістю здійснити операції, що їх вимагає дія, завдяки розширенню контексту діяльності учнів враховується їх прагнення виглядати дорослими, задовольняються не здійснені раніше бажання. Виховна функція реалізується завдяки тому, що через рольову гру забезпечується всебічний вплив на учнів. Рольова гра сприяє формуванню позитивних якостей особистості, активної життєвої позиції учня в колективі та суспільстві.
       Рольові ігри, що використовуються на уроці іноземної мови, повинні задовольнити такі три основні вимоги:
1. Вони мають бути адекватними меті навчання мовлення  на кожному етапі навчання. У навчанні діалогічного мовлення розрізняємо три етапи:
1) засвоєння діалогічних єдностей;
2) оволодіння мікродіалогами;
3) складання власних діалогів.
На кожному етапі рольові ігри матимуть свої особливості, певний набір, опір тощо. Рівень самостійності учні у рольовій грі (залежно від етапу оволодіння діалогічним мовленням) також буде різний. Найвищий він буде на останньому, третьому етапі.
2. Рольові ігри повинні відповідати психолого-віковим особливостям учнів та їх інтересам. Характерною рисою учнів початкового етапу є прагнення виглядати дорослими й поводитися як дорослі. Молодші  школярі рідко стримують свої емоції, тому що процеси збудження переважають над процесами гальмування.
Основним видом діяльності підлітків є спілкування з однолітками та дорослими. Отже, прагнення до спілкування є природним для них.
Його можна задовольняти у процесі рольової гри. При цьому слід враховувати смаки, нахили і прагнення учнів. Саме тут реалізується компенсаторна функція рольової гри.
      Включення іноземного спілкування у зміст навчання іноземної мови визначимо використання групових і колективних форм роботи на уроках іноземної мови. Рольова гра, будучи найбільш точною і в той же час доступною моделлю іноземного спілкування, є тією організаційною формою навчання, яка позволяє оптимально поєднувати групові, парні і індивідуальні форми роботи на уроці і в позаурочний час.
       Рольові ігри знаходять все більш широке застосування в практиці навчання англійської мови у школі. Вони, безперечно, будуть підсилювати комунікативну направленість у вивченні розвитку цікавості до іноземної мови.
Рольова гра володіє власною дидактичною структурою. Теми на яких базується зміст рольових ігор, включені в зміст вивчення іноземної мови для даного класу.
      Застосування ігор на уроках іноземної мови в молодших класах сприяє підвищенню інтересу учнів до предмета, забезпечує більш стійку увагу, а відповідно і краще сприймання мовного матеріалу. Гра також являється засобом активізації мовного спілкування.
       Рольова гра, будучи найбільш точною і в той же час доступною моделлю іншомовної форми спілкування, являється тою організаційною формою навчання, яка дозволяє найбільш оптимально спаровувати групові, парні і індивідуальні форми роботи на уроці і в післяурочний час.
Більшість методистів вважають, що рольова гра має велике значення у розвитку навиків спілкування.

Висновки

       Одна і таж гра може бути використана на різних етапах уроку. Але все залежить від конкретних умов роботи викладача. Тільки треба пам'ятати, що при всій привабливості та ефективності ігор необхідно мати почуття міри, в іншому випадку вони втомлять учнів і втратять свіжість емоціональної дії.

       Більшість ігор не пов'язані з якоюсь певною темою, тому, природно, в них є невеликий відсоток незнайомої лексики. Вводити її рекомендується в процесі пояснення умов гри. Прийоми вводу нової лексики можуть бути різними. Один з них - зорова наочність, яка включає в себе не тільки картинну або предметну наочність, але й рух, жест, міміку і т.д. Та, нарешті, в окремих випадках, можна використати однократний переклад. В будь-якому випадку час, затрачений на пояснення незнайомого слова, обов'язково окупиться, і одного разу введена гра буде використовуватися викладачем неодноразово, а нова лексика, з якою познайомляться діти в процесі гри, стане активною.

      Знайомлячись з тою чи іншою грою, викладач повинен добре зрозуміти її. Якщо буде театралізована дія, треба продумати деталі костюма та реквізиту - вони зроблять гру більш повноцінною та переконливою. Якщо це ігрова вправа, то все залежить від емоціональності викладача. Більшість ігор побудовані на змаганні.

        Місце ігор на уроці та відведений для них час залежить від ряду факторів: підготовки учнів, матеріалу, що вивчається, конкретних цілей та умов уроку і т.д. Якщо гра використовується в якості тренувальної вправи при первинному закріпленні, то її можна проводити 20-25 хвилин, щоб учні звикли до такого спілкування, захопилися і стали разом з викладачем учасниками одного процесу.

       Звичайно, урок іноземної мови - це не тільки гра. Довіра та не примусове спілкування між учнями та викладачем, яке виникло завдяки загальній ігровій атмосфері та самим іграм, дозволяють викладачу розмовляти на серйозні теми, обговоренню любих реальних ситуацій.

       Гра сприяє розвитку пізнавальної активності школярів при вивченні іноземної мови. Завдання педагога полягає в тім, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинний постійно удосконалювати процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал. Тому так важливо використовувати ігри на уроках іноземної мови.

         Ігри допомагають спілкуванню, сприяють передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних навичок людини, її сприйняття, пам'яті, мислення, уяві, емоцій, таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність. Крім того, що ігри мають величезну методичну цінність, вони просто цікаві як учителю, так і учню.

         Більшість учнів оцінюють ігри позитивно, вбачаючи в них велику практичну користь. Це доводиться результатами досліджень Е.С. Аргустанянц, О.А. Колесникова, Г.М. Фролова, О.В. Шадрина [11, 14] і закордонних фахівців, таких як J.С. Shwerdfeger, Н. Rosenbuch, М. Knight [25, 625]. Вчені вважають, що оволодіння формами усного іншомовного спілкування можливо тільки за допомогою ігор, причому успішність гри залежить від рівня і старанності її підготовки, правильності організації, регулярності застосування даного прийому навчання і, звичайно, від майстерності вчителя і його відданості своїй справі.

           Прийом гри має безсумнівну дидактичну цінність, адже гра сприяє ефективному засвоєнню матеріалу і поліпшенню загального настрою в класі, а також ламанню психологічних бар'єрів, як у самому класі, так і між класом і педагогом. Таким чином, гра додає навчальному спілкуванню комунікативну спрямованість, зміцнює мотивацію вивчення іноземної мови і значно підвищує якість оволодіння їм.

                                          Ситуація успіху

Система освіти в Україні формується як один з пріоритетних напрямів і ціннісних орієнтацій державності та суспільної свідомості. Проблеми виховання, освіти, розвитку молодого покоління набувають особливого значення, оскільки доля майбутнього людства більшою мірою залежатиме від розвитку духовної і моральної сфери суспільства. Професійна педагогічна діяльність учителя як носія духовних цінностей, спадкоємця поколінь покликана сприяти утвердженню гуманної, демократичної особистості, здатної до саморозвитку, самореалізації своїх інтересів.

Провідним принципом освіти є гуманістична спрямованість педагогічного процесу. Що розуміють під гуманізацією шкільної освіти?

Більшість дослідників сходяться на думці, що гуманізація шкільної освіти передбачає створення умов для розкриття та розвитку здібностей школяра, його позитивну самореалізацію. Головна мета діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили. В основі цього підходу знання і розуміння дитини, віра, любов і повага до неї, бережливе, чуйне ставлення до фізичного, психічного і духовного розвитку, підтримка почуття гідності.

Тонкий знавець дитячої психології В. О. Сухомлинський стверджував, що "Перша заповідь виховання – дати дітям почуття власної гідності. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися".

З педагогічної точки зору ситуація успіху – це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики вчителя, сім’ї.

Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху дитини вгору, щаблями розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість особистості, сприяє перетворенню та реалізації духовних сил. Створення ситуації успіху виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з життєвими труднощами. Діти не можуть існувати, не відчуваючи уваги до себе.

Їм потрібна підтримка, захист, надійність, віра, любов. І тому вони постійно привертають до себе увагу як позитивними, так і негативними вчинками. Тому, наголошуючи час від часу на гарних якостях дитини, ми стимулюємо їх закріплення та розвиток. У розмові з дітьми ми завжди повинні після завершення спілкування акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на тому, від чого ми їх застерігаємо.

Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога у позитивні властивості дитини, її сили, успішність, втілена на вербальному рівні. Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – ось найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися. Успіх створює сильний додатковий імпульс до активної роботи, сприяє становленню гідності учня.

Отже, ситуація успіху стає фактором розвитку особистості школяра. Її переживає як учень слабкої успішності, так і учень високої продуктивної діяльності, як мудрий, досвідчений педагог, так і молодий фахівець.

Умови створення ситуації успіху на уроці:

·         атмосфера доброзичливості в класі впродовж усього уроку;

·         "авансування" дітей перед тим, як вони розпочнуть виконувати завдання;

·         висока мотивація пропонованих завдань;

·         реальна допомога в просуванні до успіху— прихована інструкція діяльності;

·         педагогічна підтримка в процесі виконання роботи.

Існує чимало способів підтримати учня під час виконання завдань на уроці. Ця підтримка потрібна постійно. І це має бути чимось більшим, ніж кілька фраз, які весь час повторюються: "добре", "дуже добре" і "відмінно". Щирість, творчість і розмаїтість — сильне знаряддя в побудові самоповаги дитини. Принцип навчання й виховання успіхом є одним із факторів розвитку особистості школяра. Цей принцип сприяє формуванню позитивного ставлення до навчання, школи, праці, тобто сприяє ефективності навчання. Кожен учитель має взяти за основу запропонований алгоритм створення ситуації успіху на уроці.

Педагог повинен піклуватися про те, щоб навчально-виховний процес, який він організовує, містив у собі ситуацію успіху. І це повинно стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової. Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати його переживання. Впливаючи на вихованця, вчитель повинен говорити дитині правду, хай і гірку. Як тільки учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю.

Організація процесу, заснованого на гуманістичних позиціях, буде результативною за умови співпраці між вчителями й учнями. Радість і її очікування повинні пронизувати все життя й діяльність дитини. Отже, співробітництво є необхідною передумовою для особистісного самовизначення учнів. Воно сприяє відкриттю перед учнем перспективи його зростання, допомагає домагатися радості успіху. Співробітництво вчителя і учнів, засноване на любові до дітей, прийняття їх як особистостей, передбачає створення процесу ситуацій переживання успіху.

Отже, організація співпраці між вчителем та учнями, створення відносин довіри й порозуміння, переживання радості й успіху гуманізують процес навчання, формуючи в його учасників упевненість у собі. Тільки співробітництво дозволить вчителю поступово переорієнтовуватися під успіх учня. Ситуація успіху посилює акцент на позитивних якостях праці учня.

У своїй педагогічній діяльності постійно застосовую висловлювання, які підтримують дітей, надають їм наснаги, створюють ситуацію успіху:

·         Це дуже важливо, і в тебе неодмінно вийде...

·         Саме ти і міг би зробити таку справу...

·         Я впевнений, що ти пам'ятатимеш про...

·         Це зовсім нескладно, навіть якщо не вийде — нічого страшного…

·         Ось цей виріб вийшов дуже гарно…

Організація навчального процесу, заснованого на гуманістичних позиціях, буде результативною за умови співпраці між вчителями та учнями і тільки в тому випадку, якщо вихованці будуть відчувати успіх у пізнанні навколишньої дійсності.

Переживання ситуації успіху особливо потребують учні, які відчувають певні труднощі в навчанні. У зв'язку з цим необхідно підбирати такі завдання, з якими учні цієї категорії могли б упоратися без особливих ускладнень і лише потім переходити до більш складних завдань. Тому надійним шляхом створення ситуацій успіху є диференційований підхід до визначення змісту діяльності та характеру допомоги учням при її здійсненні. Природними в цьому випадку повинні бути і словесні заохочення, підбадьорюючі учня, що викликають у нього впевненість у своїх силах, прагнення відповідати оцінці вчителя.

Що таке успіх, кожний визначає для себе сам, залежно від власних цінностей, виховання, виду діяльності тощо.

Чи може людина гармонійно взаємодіяти з навколишнім світом, знаючи, що з нею щось не так? Знаючи позитивні та негативні властивості своєї особистості, успішна людина, усвідомлюючи це, не комплексує, даремно не витрачає на це час, вона просто постійно приділяє своїй особистості багато часу, займаючись саморозвитком, самовдосконаленням.

Бажати людині успіху - насправді означає бажати їй дозріти для чогось і до чогось, щоб отримати це. Успіх — це результат наших дій.

Дати дітям відчути радості праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності — ось найперше завдання вчителя, бо успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися.